Окремий вихід з квартири (пандус)
Був час коли я вже навіть і не мріяв вільно виїзжати надвір, коли забажаю. Перші пів-року я пролежав в "комі" на полу, перед телевізором. Так це називала моя дружина. Дуже багато курив і дуже багато думав. Я не розумів, що робити, як далі жити. Дружина працювала. В мене було що їсти, в мене були ліки, я курив Marlboro і Winston. Я точно знав, вона в мене вірить. Але я не знав чим зайнятись.
Я розумів, треба щось робити і розумів, само нічого не зробиться. Моє життя змінилося в одну мить. Я втратив змогу ходити і, відповідно, працювати й заробляти. Що робити? В мене не було відповіді на це питання.
Всі друзі десь поділися, всі знайомі перестали брати слухавку. Навіть найкращий друг зник з обрію. Думка не йшла з голови - невже я така погана людина. Лише через кілька років я зрозумів що до чого.
Я ні на кого не ображаюсь, в мене на це, банально, немає часу. Час спливав, в житті з'являлись нові люди, ну як нові? Я їх і раніше знав, але ніколи не розглядав в якості друзів. Як я помилявся.
Візка у мене ще не було, я повзком рухався по квартирі, підтягуючи ноги вільною рукою. В одні спідні білизні, обдираючи коліна і ноги до крові. Рани потім гноїлися. Самий маленький запальний процес в організмі, закінчувався височезною температурою, яку практично неможливо збити. Коротше не буду вдаватися в подробиці, просто повірте, це було ПЕКЛО.. . Розтягнене в часі,на протязі кількох років.
Давня знайома Надя, дієва жінка і до того ж віруюча, правда не знаю у кого чи в що вона вірила. Та це і не важливо. Головне, що вона мала доступ до гуманітарних допомог в зібрані віруючих. Так у мене з'явився перший інв. візок. Десь через пів-року він зламався - привезла інший. Тоді соцзабез виділив візок.
Так то так, але я хотів на двір. Я вже більше року не був на дворі. А як? Краєвид за вікном, гаражі і автомобіль на парковці, все, що вдавалося розгледіти.
Почав цікавитись, а що ж у таких випадках каже ЗАКОН.
А закон казав, що людина, а надто інвалід, має мати безпечний доступ до житла. Коротше кажучи ближче до зими почалася робота по устройству окремого виходу з квартири. Чому окремрго, не хотів сусідів обтяжувати своїми проблемами. Та і задумувалось це діло не тільки, як вихід. Але про це трохи нижче.
а далі переобладнання балкону, як і зовні, так і з середини
Фото дозволить оцінити маштаби робіт. Де була спальня, вимальовувався хороший такий, офіс.
Чи то сервіс-центр. Ну, так я вже тоді, це бачив.
Двері виявилися замалі, бо на той час в мене вже була дорожня коляска з електро приводом. Вставили інші на 90 см. Дякую гарному товаришу юності, Тарасу Рудею.
Результат: рік робіт, чимало грошей. Я маю доступ до навколишнього світу. Можна було знову робити бізнес. Займатися улюбленою справою. Неначе дома, а наче й на роботі. Поки що все йшло як і задумувалося.
Дякую всім, хто допоміг мені з цим: пану Лалаку, пану Дідику і звичайно робітникам ЖЕУ.
