-
Доброго дня. Здається такого не може бути. Я не раз чув ці слова. Моє ім'я Ярослав. Мені 41 рік. В мене є сім'я, дружина і донька Даринка. Я хворію на розсіяний склероз. Хворію з 2004 року. Дуже добре знаю, що це за хвороба. Я навчився з цим жити. Хвороба не робить різких змін в моєму організмі, а я, двічі в рік, по можливості, годую її різними ліками і вітамінами і щодня жменею таблеток. Та все ж, повільно і впевнено, мій імунітет вбиває мою нервову систему, а пігулки - м'язову. За останній рік, вона перетворила м'язи мого тіла, в желеподібну субстанцію. Я помічаю, що цей процес невблаганно просувається все далі і далі. Причина такого стану - відсутність будь-яких фізичних навантажень на м'язи.
Облаштував своє життя таким чином, що і робота, і житло у мене, все в одному місці, вдома.
Детальніше тут. https://remrok.com.ua/blog/okremij_vikhid_z_kvartiri_pandus/2018-10-31-224
І тут. https://remrok.com.ua/blog/juvilej_mojij_tragediji/2021-05-22-255
Хотів би у Вас попросити допомоги, пройти обстеження у хорошого лікаря, можливо курс реабілітації. Мої суглоби дерев'яніють, тужавіють. У мене немає можливості давати собі фізичне навантаження самому. Я ще не готовий лягти і чекати смерті. Психологічно, я готовий ще поборотися за життя. Я не гірше лікарів знаю, що це за хвороба. І точно, не гірше них, знаю як з нею жити.
Прошу Вас про допомогу, а сам не знаю, чим Ви можете мені допомогти. Я не можу лежати склавши руки і чекати, коли хвороба остаточно переможе. І, думаю, що мій параліч можна трошки відмотати назад, бо я гарно відчуваю кінцівки.
- Ось нещодавно написав статтю у своєму блозі, вона більш яскравіше дасть розуміння про те, як я живу і чим займаюся.
Я постійний глядач Вашої телепередачі, бачу скільком людям допоміг ваш проект. Можливо і мені зможете допомогти..
https://remrok.com.ua/blog/
Тут, мій досвід для тих хто тільки зіткнувся з розсіяним склерозом, або іншими важкими захворюваннями.
На власному прикладі, можу показати світові, що 1-а група інвалідності і параліч - це ще не смертельний вирок. Я відчуваю в собі скільки життєвої енергії, я так люблю життя, свою доньку і дружину, от тільки фізично не можу нічого вдіяти. Я знаю, що мій сьогоднішній стан паралічу, в основному, це наслідок безконтрольного вживання "баклофену" і, можливо «Амітриптиліну» в чималих дозах, але я не міг спати більше 2-3 годин, вже кілька років, спастика, клонуси, спазми, дози були підібрані експерементально самим мною. Тож це стало для мене благом. І для дружини теж. Поспати цілу ніч, для мене було недосяжною мрією. І от такі сумні наслідки.
Впевнений, моя історія, не залишить байдужими ваших глядачів.