110

бачили це

Пиріжки з вишнями

- Ну, нарешті ...

Старенька господиня, поправила пасемце волосся, кольору першого снігу, котре вибилося з - під хустинки.

- О... Знову пиріжки з вишнями? - гостя заусміхалася, рудий кіт, побачивши ту усмішку, фуркнув розгнівано і притулився до ніг господині.

- З вишнями... Як ти й любиш...

- Звідки ти знаєш, що я сьогодні прийду до тебе ? - прошамкала гостя, ротом напханим смачнющим пиріжком .

- Відчуваю ... Знаєш, тепер до мене, майже не ходять гості. І я, серцем відчуваю, що сьогодні прийдеш ти, а ти ж їх так любиш - пиріжки з вишнями... І якось негарно - гості в хаті, а пригостити нічим... Ти, чай пий .... На вишневих гілочках, з медом. Тільки обережно - не обпечися...

- Ага... - гостя голосно сьорбала чаєм .- Смачно...

- Їж, на здоров'я. Мені збиратися? - старенька господиня, погладила кота, який не спускав з гості сердитих зелених очиськ.

- Ні, ні... Я так, на пиріжки забігла... І зараз, вже збиратимуся - робота...

- І знову, не береш мене з собою? - старенькі вуста торкнула тінь скорботи.

- Ні, не цього разу. А за пиріжки - величезне дякую! Можна, я парочку візьму з собою, в дорогу? Смакота!...

- Так, так - старенька заметушилася, - я тобі зараз у пакетик загорну. І чаю, наллю у термос... Ні, не відмовляйся. У тебе ж така важка робота...

Коли зарипіли старі, дубові двері хати, випускаючи гостю, рудий кіт, заспокоєно муркнув і вигнувшись, вистрибнув на руки своїй господині.

А тим, часом, гостя виходила у хвіртку, припасовуючи пощерблену косу, на кістлявому плечі. У хвіртці, озирнулася, махнула кістлявою рукою старенькій, дістала з кишені ще один пиріжок, і рушила у світ. Дорогою, забрала з собою якогось п'яничку, який випав з вікна шостого поверху, двох депутатів, що під наркотою, втрапили у ДТП, одного суддю, який нишком прийшов до юної коханки, та торгівця зброєю. У такі дні, Смерті не хотілося забирати хороших людей. У такі дні, після пиріжків з вишнями, їй хотілося зробити цей світ, хоч трішки кращим. У такі дні, їй завжди згадувався той випадок, коли вона звично прийшла, аби забрати стару бабуню, а та, пригостила її пиріжками. З вишнею. І без жодного страху, мов найдорожчу гостю.

- Та трясця, йому - думала Смерть, дожовуючи останнього пиріжка. - для керівництва, головне - кількість. Керівництву, однаково, чи депутат, чи моя старенька. Ну,  де є депутат, який пече пиріжки з вишнями і пригощає ними всіх, навіть мене?  Нехай, ще поживе, старенька ... Подумаєш - якісь сто років ... Всього, якісь нещасні, сто років...

Світлана Перч


Рейтинг: из 5