232

бачили це

Новорічна ніч на кладовищі

Випадково побачив цю картину, і ... вона справила на мене таке глибоке враження, якого вже дуже давно ніщо не справляло. Така ... самотність я собі навіть уявити не міг! Пронизлива самотність і при цьому ... яка фантастична любов! І як погано залишитися ось так, зовсім одному.

"Новорічна ніч". Художник Сергій Андріяки
 

Всі, хто знав твій голос, твої звички, твої жарти. Всі, хто знав чому ти радий, а що тебе засмучує. Всі вже пішли. І тепер ти один.

І що залишається, крім як в найсвітліше свято прийти туди, де улюблені тобою? На самоті народити маленьку ялинку, на самоті запалити свічки і бути там, з коханою людиною, або хоча б з пам'яттю про нього.

І ці маленькі вогники від свічок куди сильніше зігрівають, ніж вогні великого і чужого міста далеко.

Ми всі стали самотніми, борючись за статус, за блага, ми втрачаємо тих, з ким могли б розділити радість, а потім нічого не залишається. Лише тільки ти один і навколо тебе самотній світ. Чи варте воно того?

А може на цій картині мати прийшла на могилу до свого єдиного сина? Заради нього жила, а тепер ... тепер залишається жити просто день за днем, сенсу більше немає. Самотня людина, в самотньому місті, серед самотніх людей. І лише одна віддушина-могила того, хто був тобі дорог.им

Як часто ми біжимо по життю, забуваючи про тих, кого любимо по-справжньому, про тих, хто любить нас. А потім... пізно потім. Залишиться лише згадувати ті моменти, коли міг сказати «люблю тебе», але не сказав. А чому не сказав? А не було приводу, посоромився, забув, та хіба мало... потім залишиться говорити це зимовій могилі коханої людини.

Ми часто забуваємо своїх старих, ну куди з ними святкувати? А потім наші діти забудуть про нас.

Ця картина справила величезне враження на мене. Я не засмучений, я вдячний! Мені нагадали про тих, кого я по-справжньому люблю, про тих, хто мені найважливіше на світі. Я ж теж часто забуваю сказати Люблю...Щоб потім гіркота невисловленого була з нами все життя, яку залишиться прожити на самоті, зрідка, у свята, приходячи до могил коханих, щоб хоч з кимось поділитися настроєм.

автор: ЛЕБЕДЄВ СЕРГІЙ


Рейтинг: из 5